flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Практика застосування законодавства про стягнення аліментів

18 січня 2019, 14:49

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (далі – Закон), який набрав чинності 06 лютого 2018 року, було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) статтею 1831.

Положення статті встановлюють адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

На сьогодні, судова практика щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 1831 КУпАП є неоднозначною.

Так, суди Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Луганської, Одеської, Тернопільської областей, м. Києва виносять постанови про визнання винними осіб у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183КУпАП.

Зокрема, Солом’янський районний суд м. Києва у мотивувальній частині рішення вказує на те, що адміністративне правопорушення, передбачене  статтею 183КУпАП є триваючим та зазначає, що законодавство України не містить визначення «триваючого правопорушення».

Для роз’яснення поняття «триваюче правопорушення» суд посилається на лист Міністерства юстиції України від 02.08.2013 року № 6802-0-4-13/11.

Так, триваючими визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Таким чином із наведених обґрунтувань суд визнав винним особу у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183КУпАП.

Слід зауважити, що триваюче правопорушення припиняється або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної особи  до відповідальності.                                                                                                   Отже, у випадку, якщо на момент набрання Законом у особи наявна заборгованість за несплату аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, то така особа після набрання ним чинності має вжити необхідні заходи щодо погашення такої заборгованості.

Разом з тим, у разі невжиття відповідних заходів з погашення заборгованості така особа має нести адміністративну відповідальність відповідно до статті 1831 КУпАП.

У свою чергу склалася практика судів Сумської та Донецької областей щодо закриття проваджень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183КУпАП.

Так, у мотивувальній частині рішення Зарічного районного суду            м. Суми зазначається, що у разі, коли період заборгованості виник до набрання статтею 1831 КУпАП чинності, особа не може бути притягнута до відповідальності за вказані діяння, оскільки закон, що встановлює відповідальність не має зворотної дії в часі.

Однак дана позиція є хибною виходячи з того, що правопорушення передбачене статтею 1831 КУпАП є триваючим.

Аналізуючи рішення суду, можна припустити, що суд констатує лише наявність заборгованості по сплаті аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців до моменту набрання чинності Законом та не зазначає, що на момент складання протоколу, тобто після набрання чинності Законом наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 1831 КУпАП.

З огляду на викладене, державні виконавці під час складання протоколу повинні зазначати не тільки періоди коли накопичувалась заборгованість, але й зазначати, що на момент складання протоколу має місце заборгованість по аліментам, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

                                                                                                            З сайту Міністерства юстиції України