Наказне провадження в цивільному процесі

Аби розвантажити суди, законодавець удосконалив наказне провадження в цивільному процесі. Проте скористатися перевагами можуть лише сторони, які правильно склали заяву та встановили місце перебування боржника.

Причини відмови

За приписами ч.1 ст.160 та ст.161 ЦПК, судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог. Зокрема, ідеться про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягнення заборгованості в оплаті житлово-комунальних чи телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення тощо.

За приписами ч.1 ст.165 ЦПК, суд відмовляє у видачі наказу в разі подання заяви з порушеннями вимог ст.163 кодексу. Так, відмова настає в разі подання заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності, заяви, не підписаної або підписаної особою, котра не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Також суд відмовляє в разі заявлення вимоги, яка не відповідає приписам ст.161 ЦПК. Відмова також можлива за наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.186 ЦПК, а також, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, установлену законом для такої вимоги, або строк, установлений для пред’явлення позову за такою вимогою. Суд відмовляє у видачі, коли наявний раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати новий наказ тощо.

Відмови у видачі судового наказу  за заявами мають місце з причин недотримання вимог щодо форми та змісту таких заяв, викладених у ст.163 ЦПК.

Форми та зміст заяв за ЦПК від 3.10.2017 доповнені новими вимогами про зазначення:

• для юридичної особи — ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для заявника та боржника);
• для фізичних осіб — реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта, що стосується виключно громадян України;
• офіційних електронних адрес та інших даних, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
• переліку доказів (з їх долученням), якими заявник обґрунтовує обставини, на які посилається.

Крім того, ч.3 ст.163 ЦПК від 3.10.2017 доповнено переліком додатків до заяв про видачу судового наказу.

Фактичні обставини

Згідно з п.п.3 та 4 ч.3 ст.163 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п.п.1 та 8 ч.1 ст.165 ЦПК суддя відмовляє у видачі наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 кодексу або якщо з поданої заяви не вбачається виникнення чи порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву.

В положеннях п.п.9 та 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 за №14 йдеться про обов’язок фактичного надання послуг. Так, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне їх надання та отримання.

Запити та підсудність

Після отримання судом заяв про видачу наказу, де відповідачами виступють фізособи, стосовно останніх направляються запити до адресно-довідкового підрозділу УДМС для підтвердження місця реєстрації боржників. У разі надходження заяв, де боржниками виступали юридичні особи, або фізичні особи — підприємці, суд перевіряє зазначене в заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

У ч.9 ст.165 ЦПК передбачено: якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання (перебування) фізособи-боржника, суд відмовляє у видачі наказу. Відмовою у видачі наказів слугують також обставини, визначені в ч.9 ст.165 ЦПК, тобто відповіді адресно-довідкового підрозділу УДМС, згідно з якими боржники не значилися за адресами, вказаними в заявах.

За п.4 ч.1 ст.165 ЦПК, суддя відмовляє у видачі наказу за наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.186 кодексу.

У п.6 ч.1 ст.186 ЦПК йдеться, зокрема, про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо настала смерть фізособи. При постановленні таких ухвал суд роз’яснював заявникам неможливість повторного звернення з такою самою заявою з підстав, передбачених у ч.2 ст.166 ЦПК.

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження юрособи або фізособи-підприємця буде встановлено, що заява про видачу наказу не підсудна цьому суду, він не пізніше ніж через 10 днів із дня її надходження постановляє ухвалу про передання заяви разом з доданими до неї документами за підсудністю.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЦПК підсудність справи, в якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Беручи до уваги випадки невідповідності поданих заяв про видачу наказу вимогам, передбаченим у ст.163 ЦПК, вбачається, що суд при відмові у видачі враховував зміни, внесені до ЦПК. Крім того, враховуються зміни щодо строків направлення та отримання відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Київській області інформації про місце перебування боржника. Додатково враховуються і строки для постановлення таких ухвал.

З резолютивних частин ухвал про відмову у видачі наказу прослідковується практика роз’яснення судом заявникам неможливості повторного звернення з ідентичною заявою у випадках, визначених у ч.2 ст.166 ЦПК, строків вступу в законну силу ухвал про відмову у видачі судового наказу, роз’яснень щодо відсутності перешкод у повторному зверненні до суду після усунення недоліків. Крім того, заявникам роз’яснюються причини неповернення сум сплаченого судового збору при відмові у видачі судового наказу згідно з приписами ч.2 ст.164 ЦПК.

Без розгляду по суті

У ч.1 ст.167 ЦПК встановлено порядок та строки розгляду заяв про видачу наказу, за якою видача здійснюється протягом 5 днів з дня надходження заяви. Якщо боржником у заяві вказана фізособа, яка не має статусу підприємця, — протягом 5 днів із дня отримання судом у порядку, передбаченому в чч.5, 6 ст.165 кодексу, інформації про зареєстроване місце

проживання боржника. Розгляд проводиться без судового засідання й повідомлення заявника та боржника.

При встановленні відповідності поданих заяв вимогам ЦПК суд відкривав наказне провадження. Видаючи судові накази на виконання оновлених приписів п.7 ч.1 ст.168 ЦПК від 3.10.2017, суд повідомляє сторони про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу не підлягає розгляду обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Видача без виклику

Обсяг інформації, що має міститись у наказі, визначений у кодексі. На виконання приписів ч.3 ст.168 ЦПК прослідковується практика надсилання судом боржнику копії судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу наказу та додатками до неї не пізніше наступного дня після винесення наказу.

За приписами ч.6 ст.272 ЦПК, днем вручення судового наказу є день:

• вручення наказу під розписку;
• проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового наказу;
• проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Після набрання судовим наказом законної сили, відповідно до норм ст.169 ЦПК другий примірник надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення стягувачу. У деяких випадках документ видається під розписку заявнику або законному представнику за наявності та підтвердження повноважень на його отримання.

Заява про скасування

В  ч.1 ст.170 ЦПК встановлено, що боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі наказу відповідно до п..4, 5 ч.1 ст.161 кодексу. Заява про скасування наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Додатково в ч.2 ст.170 ЦПК встановлено форму та зміст такої заяви.