Постанова ККС ВС щодо визначення моменту погашення судимості для осіб, яким призначено покарання у виді штрафу

Колегія суддів Першої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду залишила без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду. Відповідно до вироку місцевого суду особа була засуджена за ч. 2 ст. 15 КК України (замах на злочин), ч. 2 ст. 185 цього Кодексу (крадіжка).

Апеляційний суд змінив вирок щодо засудженої, виключивши з його вступної та мотивувальної частин посилання на наявність у неї судимості за попереднім вироком (раніше особа вже засуджувалася за ч. 1 ст. 185 КК України). Дії особи було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

У касаційній скарзі прокурор зазначив, що відповідно до п. 7 ст. 89 КК України строк погашення судимості має бути три роки, за попереднім вироком такий строк не сплив, а тому, на його думку, перекваліфікація дій засудженої є безпідставною.  

Колегія суддів ККС ВС зазначила, що з матеріалів кримінального провадження вбачається: суд апеляційної інстанції дійшов висновку про перекваліфікацію дій засудженої у звʼязку з відсутністю кваліфікуючої ознаки «повторність». Під час ухвалення такого рішення апеляційний суд керувався вимогами п. 5 ст. 89 КК України та ч. 4 ст. 32 КК України, оскільки засуджена відповідно до попереднього вироку сплатила штраф (1190 грн.).

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189–191 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 зазначеного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Як встановлено у п. 7 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

За правилами п. 5 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, які були засуджені до штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

У ст. 89 КК України встановлено диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, яке відбуте винним, а також від категорії злочинів, до якої відноситься злочин, вчинений особою. Передбачено погашення судимості перебігом певного строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків залежить від виду покарання або від категорії злочинів у їх класифікації за тяжкістю.

На думку колегії суддів, за наявності диференційованих строків погашення судимості строк погашення судимості засудженій необхідно рахувати виключно з урахуванням вимог п. 5 ст. 89 КК України, що покращує становище засудженої особи. Тобто з моменту реального відбуття покарання, а саме сплати штрафу.

На переконання колегії суддів, саме такий порядок обчислення перебігу строків погашення судимості забезпечить реалізацію принципів диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації кримінального покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону». Якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовʼязків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, на момент вчинення особою нового злочину її судимість за попереднім вироком була погашена, і вона вважалася такою, що не має судимості.

З повним тестом постанови у справі № 759/10001/18 (провадження № 51-773км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/83836416.

Джерело: веб-сайт Верховного Суду України