Про суддівський розсуд, дискреційні повноваження та ефективність судочинства

Про суддівський розсуд, дискреційні повноваження та ефективність судочинства: вийшла друком наукова публікація судді-спікерки Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області (у співавторстві).

У черговому номері фахового загальнодержавного науково-практичного видання Слово Національної школи суддів України опубліковано наукову статтю судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної та помічниці заступника голови Одеського апеляційного суду Юлії Бондаренко.

У статті аналізується зміст понять «дискреційні повноваження» та «суддівський розсуд», їхнє співвідношення; визначено зміст поняття «гайдлайни», їхню правову природу та роль як інструменту застосування суддівського розсуду при реалізації судом дискреційних повноважень. На основі порівняльного аналізу правових норм цивільного та кримінального процесуальних законів визначено межі дискреції суду та спрямованість суддівського розсуду.

Констатовано, що жодний вид судочинства не може обійтися без дискреційних норм, а отже і без суддівського розсуду, однак межі дискреції різняться в залежності від виду судочинства та стадії розгляду справи.

Такий висновок зроблений на основі порівняльного аналізу норм цивільного та кримінального процесуальних законів в частині оцінки судом доказів.

Так, різниця у межах дискреційних повноважень суду зумовлена більш високим стандартом доведення у кримінальних провадженнях, на відміну від цивільних. На основі аналізу функцій покарання та принципу його індивідуалізації зроблено висновок про спрямованість суддівського розсуду при реалізації дискреційних повноважень під час призначення покарання і, таким чином, продемонстровано, що дискреційні повноваження є специфічним засобом юридичного захисту.

Дискреційні повноваження та суддівський розсуд є самостійними поняттями.

В процесуальних кодексах дискреція починається від питань відводів/самовідводів і звершується призначенням покарання. На основі аналізу положення процесуально-правових норм (цивільних і кримінальних), що визначають підстави для відводу судді, зокрема “наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді”, зроблено висновок про можливість такого його тлумачення, що допускатиме свавілля, зловживання та навіть корупційні ризики. Непередбачуваність та незрозумілість підстав для відводу судді за умови відсутності одностайної практики національних судів може ставити під сумнів гарантії, передбачені статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, а саме щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Суть запровадження гайдлайнів зводиться до того, що судді, визначивши коло питань, які викликають найбільше протиріч і законодавство щодо яких допускає широку дискрецію, формулюють певний звід правил, як вони загалом тлумачать відповідні “дискреційні норми”. До кола питань, вирішення яких може бути уніфіковано через включення їх до правил організації судочинства, можна віднести такі, як: поважні причини відкладення судового рогляду; встановлення регламенту для виступів учасників процесу; порядок викликів та повідомлень; порядок погодження дат судових засідань тощо. Названі переваги гайдланів.

Таким чином, дискреційні повноваження визначено як законодавчу підставу для застосування суддівського розсуду – інтелектуально-вольової діяльності судді, спрямованість якого обумовлена дотриманням принципу верховенства права. Гайдлайни – норми м’якого права, які визначають, яким чином судді застосовують суддівський розсуд до наданих їм дискреційних повноважень.

З повним текстом наукової публікації можна ознайомитися за посиланням:

«Правила організації ефективного судочинства (гайдлайни) як інструмент застосування суддівського розсуду та реалізації дискреційних повноважень суду»

доступ: http://slovo.nsj.gov.ua/images/pdf/2023_1_42/zhurnal-ves.pdfь